Історія розвитку повторно диспергованого порошку

Редиспергований порошок (RDP) — це тип полімерного порошку, який використовується в будівельній промисловості як добавка до продуктів на основі цементу, таких як будівельні розчини, розчини та самовирівнювальні суміші. RDP були вперше розроблені в 1950-х роках і з тих пір стали важливим компонентом сучасних будівельних матеріалів. У цій статті ми докладніше розглянемо історію розвитку RDP та його значення в будівельній галузі.

Ранні роки

Перші RDP були розроблені в 1950-х роках німецькою компанією Wacker Chemie AG. У той час Wacker Chemie AG розробляла нові синтетичні матеріали для задоволення зростаючих потреб післявоєнного будівельного буму. Вони шукали спосіб покращити властивості матеріалів на основі цементу, такі як водостійкість, довговічність і гнучкість.

Раніше RDP виготовляли шляхом розчинення полівінілацетату (PVA) у розчиннику, а потім розпилення розчину в нагріту камеру, де розчинник випаровувався, залишаючи дрібний порошок. Цей порошок можна легко диспергувати у воді та використовувати як добавку до продуктів на основі цементу.

Однак ця рання форма RDP мала деякі обмеження. Наприклад, було важко контролювати розмір частинок і форму порошку, що могло вплинути на його ефективність у продуктах на основі цементу. Крім того, порошок був не дуже стабільним і часто утворював грудки або згустки, що ускладнювало обробку та використання.

Покращення та інновації

Протягом багатьох років дослідники та інженери значно покращили процес виробництва та властивості RDP. Наприклад, прогрес у полімерній хімії призвів до розробки нових полімерів, які пропонують покращені характеристики та стабільність.

Один із найбільш значних досягнень у технології RDP стався у 1980-х роках із запровадженням нового виробничого процесу під назвою розпилювальна сушка. Цей процес передбачає розпилення полімерної емульсії в нагріту камеру, де вода випаровується, залишаючи дрібний порошок. Цей метод дозволив краще контролювати розмір частинок і форму порошку, що призвело до більш сталої та передбачуваної продуктивності продуктів на основі цементу.

Ще одна інновація в технології RDP прийшла з впровадженням повторно диспергованого латексного порошку (RPL), який виготовляється з латексної емульсії замість PVA. RPL пропонують покращену водонепроникність і адгезію порівняно з RDP на основі ПВА, що робить їх популярним вибором для зовнішніх застосувань, таких як штукатурка та EIFS (зовнішня ізоляція та система обробки).

Застосування та переваги

RDP пропонують низку переваг у будівельній галузі, включаючи покращену працездатність, адгезію та водостійкість. Їх можна використовувати в широкому спектрі продуктів на цементній основі, включаючи розчини, затирки, самовирівнювальні суміші та клеї для плитки.

Однією з ключових переваг RDP є їх здатність покращувати працездатність і легкість нанесення продуктів на основі цементу. Вони можуть зменшити кількість води, необхідної для досягнення бажаної консистенції, що може підвищити міцність і довговічність готового продукту. Вони також можуть допомогти зменшити розтріскування та усадку, які можуть виникнути, коли продукти на основі цементу висихають занадто швидко.

Крім того, RDPs може покращити адгезію продуктів на основі цементу до різноманітних основ, включаючи дерево, метал і кам’яну кладку. Вони також можуть підвищити водонепроникність і довговічність виробів на основі цементу, що робить їх ідеальними для використання у вологому середовищі або в місцях з інтенсивним рухом людей або ударами.

Висновок

Підсумовуючи, історія розвитку RDP була відзначена значними досягненнями в полімерній хімії та виробничих процесах. З моменту свого скромного початку в 1950-х роках RDP став важливим компонентом сучасних будівельних матеріалів, пропонуючи широкий спектр переваг з точки зору працездатності, адгезії